почепити

Значення в інших словниках

1. почепити — почепи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. почепити — -чеплю, -чепиш; мн. почеплять; док., перех. 1》 Док. до чіпляти. 2》 розм., ірон. Одягти що-небудь (із несхвальним ставленням). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почепити — ПОЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. поче́плять; док., що. 1. Док. до чіпля́ти. Даремно хотіла я арфу свою почепити На віттях плакучих смутної верби (Леся Українка); Поет-капітан узяв прутика, почепив на нього свою пілотку і помалу підніс угору (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
4. почепити — ВІ́ШАТИ (прикріплюючи до чогось, за щось, надавати чому-небудь висячого положення), ПІДВІ́ШУВАТИ, ПРИВІ́ШУВАТИ, ЧІПЛЯ́ТИ розм. — Док.: пові́сити, підві́сити, приві́сити, почепи́ти, учепи́ти (вчепи́ти), пові́шати (все або багато чогось). Словник синонімів української мови
5. почепити — ПОЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. поче́плять; док., перех. 1. Док. до чіпля́ти. Даремно хотіла я арфу свою почепити На віттях плакучих смутної верби (Л. Укр., І, 1951, 131); Поет-капітан узяв прутика, почепив на нього свою пілотку і помалу підніс угору (Ю. Словник української мови в 11 томах
6. почепити — Почепити, -плю́, -пиш гл. Нацѣпить, навѣсить, повѣсить. Почепив собі сакви на плечі. Греб. 389. Почепила свого шиття рушник діду на шию. ЗОЮР. II. 11. Ой беріть з возів, беріть шнурування ще й ватажку почепіте. Рудч. Чп. 101. Словник української мови Грінченка