приконеччя

Приконе́ччя, -ччя, -ччю

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приконеччя — приконе́ччя іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. приконеччя — див. кінець Словник синонімів Вусика
  3. приконеччя — -я, с., рідко. 1》 Кінець, край чого-небудь. 2》 Заключна частина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приконеччя — ПРИКОНЕ́ЧЧЯ, я, с., рідко. 1. Кінець, край чого-небудь. У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (М. Зеров). 2. Заключна частина чого-небудь. Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  5. приконеччя — I. КРАЙ (лінія, що обмежує поверхню чогось, а також те, що прилягає до цієї лінії), КІНЕ́ЦЬ, КРА́ЙКА розм., ЗАКРА́ЙОК розм., ЗАКРА́ЇНА розм., ПРУГ розм., ПРУЖО́К розм., РУБЕ́ЦЬ розм., О́КРАЙ заст., ОКРА́ЙОК заст., ОКРА́ЄЦЬ заст., ПРИКОНЕ́ЧЧЯ діал. Словник синонімів української мови
  6. приконеччя — ПРИКОНЕ́ЧЧЯ, я, с., рідко. 1. Кінець, край чого-небудь. У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (Зеров, Вибр., 1966, 145). 2. Заключна частина чого-небудь. Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  7. приконеччя — Приконе́ччя, -чя с. Окончаніе, конецъ. Уся зіма була тепла, а приконеччя дуже холодне. Лебед. у. Приконеччя «Хмельнищини» П. А. Куліша. О. 1861. X. 136. Словник української мови Грінченка