прожирати

Значення в інших словниках

1. прожирати — прожира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. прожирати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
3. прожирати — -аю, -аєш, недок., прожерти, -жеру, -жереш, док., перех., розм. З'їдати, поїдати що-небудь. || вульг. Те саме, що зжирати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прожирати — ПРОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖЕ́РТИ, жеру́, жере́ш, док., що, розм. З'їдати, поїдати що-небудь. Я тоту бурішечку [картопельку] гірко прожираю. Варениці на полиці, на них позираю (з коломийки); // вульг. Те саме, що зжира́ти... Словник української мови у 20 томах
5. прожирати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
6. прожирати — ПРОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖЕ́РТИ, жеру́, жере́ш, док., перех., розм. З’їдати, поїдати що-небудь. Я тоту бурішечку [картопельку] гірко прожираю. Варениці на полиці, на них позираю (Коломийки, 1969, 57); // вульг. Те саме, що зжира́ти... Словник української мови в 11 томах
7. прожирати — Прожира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. прожерти, -жеру́, -жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Драг. 249. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Гн. II. 223. Словник української мови Грінченка