1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

підпорядковувати

Підпорядко́вувати, -ко́вую, -вуєш; підпорядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпорядковувати — підпорядко́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підпорядковувати — див. ПІДКОРЯ ТИ. Словник синонімів Караванського
  3. підпорядковувати — -ую, -уєш, недок., підпорядкувати, -ую, -уєш, док., перех., кому, чому. 1》 Ставити в залежність від кого-, чого-небудь. || Примушувати діяти відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. 2》 Передавати у чиє-небудь відання, під чиєсь керівництво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підпорядковувати — ПІДПОРЯДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, кому, чому. 1. Ставити у залежність від кого-, чого-небудь. Зробивши композиційним центром роману історію сільського юнака Юрка Крука... Словник української мови у 20 томах
  5. підпорядковувати — ПІДПОРЯДКУВА́ТИ (поставити щось у залежність від когось, чогось), ПІДКОРИ́ТИ, УПІДЛЕ́ГЛИТИ рідше; ОСІДЛА́ТИ розм. (поставити в залежність від себе, своєї волі). — Недок.: підпорядко́вувати, підкоря́ти (підко́рювати рідше). Словник синонімів української мови
  6. підпорядковувати — ПІДПОРЯДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., кому, чому. 1. Ставити у залежність від кого-, чого-небудь. Зробивши композиційним центром роману історію сільського юнака Юрка Крука... Словник української мови в 11 томах