1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розвозити

Розво́зити, -во́жу, -во́зиш; -во́зь, -во́зьмо, -во́зьте; розве́зти́, -везу́, -везе́ш; розві́з, -звезла́; розві́зши; розвези́, -зі́м, -зі́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвозити — розво́зити дієслово недоконаного виду везучи, доставляти когось, щось у певні місця розвози́ти дієслово доконаного виду дуже довго і не по суті говорити; згаяти час на щось розм. Орфографічний словник української мови
  2. розвозити — див. мазати Словник синонімів Вусика
  3. розвозити — -ожу, -озиш, недок., розвезти, -зу, -зеш, док., перех. 1》 Везучи, доставляти кожну особу або кожен предмет у певне місце. 2》 безос., розм. Доводити кого-небудь до стану повної знемоги, знесилення (про дію алкоголю, спеки, духоти і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розвозити — РОЗВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., РОЗВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. кого, що. Везучи, доставляти когось, щось у певні місця. Розвозив [Ярема] свіжі газети та спеціальні листівки (Г. Епік); Стовпи закопували все далі й далі, до самого лісу... Словник української мови у 20 томах
  5. розвозити — РОЗВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., РОЗВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док., перех. 1. Везучи, доставляти кожну особу або кожен предмет у певне місце. Розвозив [Ярема] свіжі газети та спеціальні листівки (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. розвозити — Розвозити, -во́жу, -зиш сов. в. розвезти, -везу, -зеш, гл. Развозить, развезти. Запаси розвозили по лісах. Стор. МПр. 60. Словник української мови Грінченка