розпочинати

Значення в інших словниках

1. розпочинати — розпочина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розпочинати — (працю) ставати до; (слідство) братися до; (справу) починати, започатковувати. Словник синонімів Караванського
3. розпочинати — див. починати Словник синонімів Вусика
4. розпочинати — -аю, -аєш, недок., розпочати, -чну, -чнеш, док., перех. 1》 також з інфін.Приступати до виконання, здійснення чого-небудь. Розпочинати справу. 2》 чим, з чого. Чим-небудь починати, започатковувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розпочинати — РОЗПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., що. 1. також з інфін. Приступати до виконання, здійснення чого-небудь. Князь .. звелів розпочинати угощення (Г. Хоткевич); Данилко .. Словник української мови у 20 томах
6. розпочинати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
7. розпочинати — РОЗПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., перех. 1. також з інфін. Приступати до виконання, здійснення чого-небудь. Князь.. звелів розпочинати угощення (Хотк., І, 1966, 114); Данилко.. Словник української мови в 11 томах