1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

собакуватий

Собакува́тий, -та, -те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собакуватий — собакува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. собакуватий — -а, -е, розм. Злий, жорстокий, недоброзичливий, прискіпливий. || у знач. ім. собакуватий, -того, ч. Зла, жорстока, недоброзичлива, прискіплива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. собакуватий — СОБАКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Злий, жорстокий, недоброзичливий, прискіпливий. Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (О. Ільченко); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  4. собакуватий — ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. собакуватий — СОБАКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Злий, жорстокий, недоброзичливий, прискіпливий. Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  6. собакуватий — Собакуватий, -а, -е Придирчивый, злой. Грин. III. 303. Собакуватий у нас урядник — страх 2. Волч. у. Словник української мови Грінченка