1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сповістити

Сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш; сповісти́, -сті́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповістити — сповісти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сповістити — [спов'іститие] -в'ішчу, -стиш, -стиемо, -стиете; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. сповістити — див. сповіщати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сповістити — СПОВІСТИ́ТИ див. сповіща́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. сповістити — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал. Словник синонімів української мови
  6. сповістити — СПОВІСТИ́ТИ див. сповіща́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. сповістити — Сповіща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. сповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Извѣщать, извѣстить, увѣдомлять, увѣдомить. Я один утік і прибіг тебе сповістити. К. Іов. 4. Словник української мови Грінченка