1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

стирта

Ски́рта і сти́рта, -ти, -ті; ск[т]и́рти, ск[т]ирт

сти́рта і ски́рта, -ти, -ті; -ти, ст[к]ирт

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стирта — сти́рта іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. стирта — СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта. Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (з народної пісні); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. стирта — -и, ж., діал. Скирта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стирта — СТИ́РТА, и, ж., діал. Скирта. Ой згоріла стирта сіна на жовтім пісочку, Та й хто ж мені, молодому, випере сорочку? (Коломийки, 1969, 307); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три стирти сіна ось близько (Фр., XIII, 1954, 386). Словник української мови в 11 томах
  5. стирта — Сти́рта, -ти ж. = скирта. Найшли вони стирту сіна. Грин. II. 195. Уздріли вони та й забачили, що там сти́рта ста стоїть. Гол. II. 106. Словник української мови Грінченка