стугін

Значення в інших словниках

1. стугін — сту́гін іменник чоловічого роду тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків Орфографічний словник української мови
2. стугін — Гуд, гугіт, гуготіння, гуготання, гоготіння, стугоніння. Словник синонімів Караванського
3. стугін — СТУ́ГІН, гону, ч. Тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Дивно було чути її голос серед безупинного стугону печей (М. Рудь); З гілки зірвалося червонобоке яблуко, впало на землю з тугим стугоном (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
4. стугін — -гону, ч. Тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стугін — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови
6. стугін — СТУ́ГІН, гону, ч. Тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Дивно було чути її голос серед безупинного стугону печей (Рудь, Гомін.., 1959, 4); З гілки зірвалося червонобоке яблуко, впало на землю з тугим стугоном (Мушк., День.., 1967, 80). Словник української мови в 11 томах