1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

стулювати

Сту́лювати, -люю, -люєш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стулювати — сту́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стулювати — (книжку) згортати, закривати; (очі) склепляти, заплющувати, змикати; (кулаки) стискати; док. СТУЛИТИ, (слово) вимовити; (сяк-так) зліпити, зляпати, стелепати, спартолити; (уста) зціпити, звести докупи. Словник синонімів Караванського
  3. стулювати — СТУ́ЛЮВАТИ див. стуля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. стулювати — див. стуляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стулювати — ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИ розм., ЗАТУ́ЛЮВАТИ рідше. — Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти. Словник синонімів української мови
  6. стулювати — СТУ́ЛЮВАТИ див. стуля́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. стулювати — Стулювати, -ся, -люю, -ся, -єш, -ся = стуляти, -ся. Словник української мови Грінченка