сівач

Значення в інших словниках

1. сівач — сіва́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. сівач — див. селянин Словник синонімів Вусика
3. сівач — [с'івач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
4. сівач — СІВА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто висіває насіння в ґрунт. Пішов сівач на поле й сім'я сіяв (І. Франко); Сівачі – двоє дівчат і дід – стояли позад сівалок, доглядали за всім (Ю. Яновський); На агрегатах з трьох сівалок працює лише два сівачі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
5. сівач — -а, ч. 1》 Той, хто висіває насіння в ґрунт. 2》 чого, перен. Той, хто поширює що-небудь серед людей (знання, досвід і т. ін.). || Той, хто викликає появу, розвиток чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сівач — СІЯ́Ч (той, хто сіє зерно, насіння), СІВА́Ч, СІ́ЯЛЬНИК, СІВА́ЛЬНИК розм., СІВА́К діал., СІ́ЙНИК діал. — Вийшли в поле сіячі. Словник синонімів української мови
7. сівач — СІВА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто висіває насіння в грунт. Пішов сівач на поле й сім’я сіяв (Фр., XI, 1952, 343); Сівачі — двоє дівчат і дід — стояли позад сівалок, доглядали за всім (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
8. сівач — Сівач, -ча м. Сѣятель. Чуб. VI. 334. Васильков. и Канев. у. у. Останнім сівачем, як і останнім орачем, був Опанас. Г. Барв. 345. Словник української мови Грінченка