1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

тьмити

Тьми́ти, тьмлю, тьмиш, тьмлять

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тьмити — тьми́ти дієслово недоконаного виду робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло рідко Орфографічний словник української мови
  2. тьмити — ТЬМИ́ТИ, тьмить, недок., що, заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло. Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим, її орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (І. Словник української мови у 20 томах
  3. тьмити — тьмить, недок., перех., заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тьмити — ЗАТЕМНИ́ТИ (зробити щось темним або невидним, прикривши світло), ЗАТЬМИ́ТИ, ЗАТЬМА́РИТИ, ОТЬМА́РИТИ, ПОТЬМА́РИТИ, ОТЕМНИ́ТИ рідко; ПРИТЕМНИ́ТИ, ПРИТЬМА́РИТИ, ПРИТІНИ́ТИ (трохи, не зовсім). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. тьмити — ТЬМИ́ТИ, тьмить, недок., перех., заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло. Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим, її орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. тьмити — Тьми́ти, тьмлю, миш гл. Дѣлать темнымъ, мрачить. Желех. Та воно тьмить кругом мов ба на дощ. Волч. у. Словник української мови Грінченка