1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

укоротити

Укороти́ти, -рочу́, -ро́тиш, -ро́тять

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укоротити — укороти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. укоротити — [ўкоротитие] = вкоротити -роучу, -отиеш; нак. -оти, -роут'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. укоротити — УКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. укоротити — див. укорочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. укоротити — укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к). 1. кому. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її послати, щоб укоротити цокотухам язика (Ганна Барвінок). 2. чий, чийого. Помовчати, не говорити зайвого. Фразеологічний словник української мови
  6. укоротити — ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ) заст., ЗМЕНША́ТИ діал., УЙМА́ТИ діал., УМАЛЯ́ТИ рідко, УМА́ЛЮВАТИ рідко; ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. укоротити — УКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати. Словник української мови в 11 томах
  8. укоротити — Укоротити см. укорочати. Словник української мови Грінченка