1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

улучати

Улуча́ти, -ча́ю, -ча́єш; улу́чи́ти, улу́чу, -чиш, -чать

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улучати — улуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. улучати — <�ВЛУЧАТИ > вціляти, поціляти, втрапляти, сов. попадати; дк. ВЛУЧИТИ, вгатити, вліпити. Словник синонімів Караванського
  3. улучати — УЛУЧА́ТИ див. влуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. улучати — улучений, улучення див. влучати, влучений, влучення та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. улучати — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. улучати — УЛУЧА́ТИ див. влуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. улучати — Улучати, -чаю, -єш сов. в. улучити, -чу, -чиш, гл. 1) Попадать, попасть въ цѣль. Коли чи б'є, то вже влучає. Котл. Кн. IV. 65. Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько. Мет. 285. 2) Попадать, попасть куда, найти путь. Словник української мови Грінченка