1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

уповноважувати

Уповнова́жувати, -ва́жую, -жуєш; уповнова́жити, -ва́жу, -ва́жиш, -ва́жать; уповнова́ж, -ва́жмо, -ва́жте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уповноважувати — уповнова́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уповноважувати — (кого) доручати <�надавати повноваження> кому, г. уповажнювати, управнювати. Словник синонімів Караванського
  3. уповноважувати — УПОВНОВА́ЖУВАТИ (ВПОВНОВА́ЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОВНОВА́ЖИТИ (ВПОВНОВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., кого. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу. Словник української мови у 20 томах
  4. уповноважувати — (вповноважувати), -ую, -уєш, недок., уповноважити (вповноважити), -жу, -жиш, док., перех. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уповноважувати — УПОВНОВА́ЖУВАТИ (ВПОВНОВА́ЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОВНОВА́ЖИТИ (ВПОВНОВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., перех. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу. Словник української мови в 11 томах