1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

утихомирити

Утихоми́рювати, -рюю, -рюєш; утихоми́рити, -ми́рю, -риш, -рять; утихоми́р, -ми́рте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утихомирити — утихоми́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утихомирити — УТИХОМИ́РИТИ див. утихоми́рювати. Словник української мови у 20 томах
  3. утихомирити — див. утихомирювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. утихомирити — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. утихомирити — УТИХОМИРИ́ТИ див. утихоми́рювати. Словник української мови в 11 томах
  6. утихомирити — Утихомирити, -ся см. утихомирювати, -ся. Словник української мови Грінченка