імператор

Значення в інших словниках

1. імператор — [імпеиратор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
2. імператор — рос. император (від латин. imperator — володар) — титул глави держави у деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. Eкономічна енциклопедія
3. імператор — імпера́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
4. імператор — -а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. імператор — імпера́тор (від лат. imperator – володар) титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. У Стародавньому Римі – почесний титул полководця. Словник іншомовних слів Мельничука
6. імператор — У стародавньому Римі титул, який надавали головнокомандувачу після переможної війни; в період імперії один із титулів правителя Риму. Універсальний словник-енциклопедія
7. імператор — ІМПЕРА́ТОР, а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул. А сльоз, а крові? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх (Шевч., І, 1951, 326); Пам’ятники імператорів та їх коней з бронзи.. впадуть потрощені під ноги (Довж., І, 1958, 322). Словник української мови в 11 томах