1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ім’я

Ім’я́, і́мени, і́мені, ім’я́м (рідко і́менем); іме́на́, іме́н, імена́м

м’я = ім’я́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ім’я — Ім’я. У сполуч. (йому, їй) було на ім’я... — (його, її) звали... У неї був і брат, одинокий лише. Петро було йому на ім'я (Коб., Земля, 224); ● В імени - від імені. В імени учеників подякував виділови товаристваученик V. Українська літературна мова на Буковині