ґиґнути

Значення в інших словниках

1. ґиґнути — док. вул., згинути, умерти; жм. опряггися; обр. дати <�врізати> дуба, віддати кінці, одубіти, віддати Богові душу. Словник синонімів Караванського
2. ґиґнути — ҐИ́ҐНУТИ, ну, неш, док., вульг. Загинути, вмерти. – Пан Купа, мало не ґиґнувши з перестраху й ледве встоявши на ногах, хутко прикрив пухкою долонею свою лисину (О. Словник української мови у 20 томах
3. ґиґнути — ґи́ґнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
4. ґиґнути — -ну, -неш, док., вульг. Загинути, вмерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ґиґнути — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
6. ґиґнути — Ґиґнути, -ну, -неш гл. 1) Швырнуть, оросить на землю. Угор. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув. Рудч. Ск. І. 6. Словник української мови Грінченка