арештовувати
Арешто́вувати, -вую, -єш
сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл.
1) Арестовывать, арестовать.
2) Забастовать (въ карточной игрѣ). Шейк.
3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера... гарматами арештована. АД. І. 208. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали. АД. І. 217.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- арештовувати — арешто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- арештовувати — Заарештовувати, УВ'ЯЗНЮВАТИ, в'язнити, кн. ізолювати, жм. брати, забирати, хапати, лапати, в'язати, обр. голити лоба, брати під варту <�арешт>; (на час) затримувати. Словник синонімів Караванського
- арештовувати — Ув'язнювати, ув'язнити, поув'язнювати, замикати, замкнути, позамикати Словник чужослів Павло Штепа
- арештовувати — -ую, -уєш, недок., арештувати, -ую, -уєш, док., перех. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- арештовувати — АРЕШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Року 1877 з Франком сталася пригода: його й цілу редакцію “Друга” арештовують (М. Словник української мови у 20 томах
- арештовувати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- арештовувати — Арешто́вувати, -то́вую, -то́вуєш; арешто́вуй Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- арештовувати — АРЕШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Року 1877 з Франком сталася пригода: його й цілу редакцію "Друга" арештовують (Коцюб. Словник української мови в 11 томах