байстрючище
Байстрюк, -ка
м. Внѣбрачный, побочный сынъ. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. посл. ум. байстрючок. ув. байстрючище.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- байстрючище — див. дитина Словник синонімів Вусика