балакливенький

Балакливий, -а, -е

Разговорчивый, говорливый, словоохотливый. Чуб. I. 231. Веселий, ручий молодик, письменний, смілий, балакливий. Мкр. Г. 7. Панночка така весела, балаклива. МВ. (О. 1862. ІІІ. 48). ум. балакливенький. Така в вас балакливенька оця дівчина. Черниг. г.