1. Словник української мови Грінченка

бандура

Бандура, -ри

ж.

1) Музыкальный инструментъ въ родѣ гитары. Части: ручка — грифъ; спідняк — выпуклый овалъ; верхняк — вибрирующая поверхность, дека; голосник — отверстіе въ декѣ, приструнник — планка, на окружности овала, къ которой прикрѣплены струны; кобилка — порогъ, черезъ который перекинуты струны. Струнъ отъ 12 до 30 и болѣе; шесть большихъ струнъ наз. бунти, первыя три, басы — кишкові, 4-я — дротова, 5-я — прийма, 6-я — терція; шесть короткихъ струнъ назыв. приструнки. КС. 1882. ѴIII. 281 — 282.

2) = картопля. Вх. Лем. 389. бандури душені. — Растертый картофель. Вх. Лем. 412. ум. бандурка, бандуронька, бандурочка. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандура — банду́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бандура — Український народний щипковий інструмент, корпус якого має овальну форму, гриф з кілками для 10 -14 басових струн та великої кількості (до 50) приструнків. В Україні поширена сучасна вдосконалена конструкція... Словник-довідник музичних термінів
  3. бандура — -и, ж. 1》 Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми. 2》 розм. Про який-небудь громіздкий предмет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бандура — БАНДУ́РА, и, ж. Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми родини лютневих. Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, – Через ту бандуру бандуристом став (з народної пісні); Запорожець, підгорнувши ноги... Словник української мови у 20 томах
  5. бандура — банду́ра знев. 1. незграбна, безпорадна людина; недотепа (ср, ст)|| = байтала 2. жінка з великими стегнами (ср, ст) 3. велика, громіздка річ (м, ср): В школі я дуже любила грати на фортеп'яні. Тепер бракує часу. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бандура — И, ж. 1. Великий предмет. 2. комп. Комп'ютер. У нас в офісі стоїть вісім бандур, які давно треба апгрейдити. 3. Струнний інструмент, напр. гітара, (показує на гітару) Бери бандуру, заграєм. Словник сучасного українського сленгу
  7. бандура — (-и) ж.; крим. Ґітара. БСРЖ, 49; ЯБМ, 1, 62. 2. жрм; несхвальн. Будь-який великий громіздкий, незручний у користуванні предмет. БСРЖ, 49; ПСУМС, 5; СЖЗ, 15; ЯБМ, 1, 62. 3. крим. Зад. СЖЗ, 15; ЯБМ, 1, 62. Словник жарґонної лексики української мови
  8. бандура — Укр. народний струнний щипковий музичний інструмент; тип лютні, відомий під назвами: пандура, тандура, тунбура, думбура та ін.; в Україні з 80-х XVI ст., переважно у шляхетському середовищі (народний відповідник звався кобза, у XVIII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  9. бандура — ви́пустити / випуска́ти кишки́ з кого, кому, зневажл. Зарізати, заколоти, убити кого-небудь. Бився він (бугай) люто, не розбираючи; на людину наскочить — людину вб’є, на кабана — кабану кишки випустить (І. Муратов); — Ти ще мені ниньки скажи. Фразеологічний словник української мови
  10. бандура — БАНДУ́РА, и, ж. Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми. Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі, а біля його стоїть, настороживши вуха, прив’язаний до дуба кінь, ніби слуха ту музику (Стор. Словник української мови в 11 томах