бандуруватий
Бандуруватий, -а, -е
Неповоротливый? неуклюжій? Був (хлопець)... несміливий, бандуруватий. Св. Л. 244.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бандуруватий — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика