1. Словник української мови Грінченка

банітувати

Банітува́ти, -ту́ю, -єш

гл.

1) Шельмовать, бранить послѣдними словами.

2) Мучить. Лубен. у.

3) — розумом = баламутити 2. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банітувати — банітува́ти дієслово недоконаного виду іст. Орфографічний словник української мови
  2. банітувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 заст.Засуджувати кого-небудь на вигнання. 2》 діал. Дуже сильно лаяти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. банітувати — БАНІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. заст. Засуджувати кого-небудь на вигнання. – Правильно! Банітувати! Вигнати його [підскарбія Морштина]! – підтримали короля посли. – Хай зразу ж іде звідси! Він не годен сидіти поряд з нами! (В. Малик). 2. діал. Словник української мови у 20 томах
  4. банітувати — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  5. банітувати — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. банітувати — Банітува́ти, -ту́ю, -ту́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. банітувати — БАНІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. заст. Засуджувати кого-небудь на вигнання. 2. діал. Дуже сильно лаяти кого-небудь. Василь.. радо слухав, як мати банітувала сестру (Мирний, IV, 1955, 28); [Домаха:] Мамо! краще мене банітуйте, а не паскудьте моєї дружини! (Стар., Вибр., 1959, 336). Словник української мови в 11 томах