безлюдник Безлюдник, -ка м. Отшельникъ. К. МХ. 17. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me безлюдний безлюдно Значення в інших словниках безлюдник — див. відлюдкуватий Словник синонімів Вусика