1. Словник української мови Грінченка

безперестанку

Безперестанку, безперестанно, безперестану, безперестанці и безперестань,

нар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Левиц. І. 286. Щось вило там безперестанно. Котл. Ен. III. 20. Обоє плакали безперестанно. Кв. Ходив по хаті, безперестану човгаючи. Левиц. Пов. 6. Горять свічі безперестанні. н. п. Вода лилась безперестань. Ком. II. 75.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безперестанку — безпереста́нку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безперестанку — присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безперестанку — БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл. Не зупиняючись, весь час, не припиняючись; безперервно, постійно. Ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас... Словник української мови у 20 томах
  4. безперестанку — див. безперервно Словник синонімів Вусика
  5. безперестанку — ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО... Словник синонімів української мови
  6. безперестанку — Безпере́ста́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безперестанку — БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно. Краньцовська говорила безперестанку, але Славко її вже не чув і не розумів (Март., Тв., 1954, 326); А скло дзвеніло й дзвеніло безперестанку і сипалось долі, як груші з дерева (Коцюб. Словник української мови в 11 томах