беретка
Верета, -ти
ж.
1) Дерюга.
2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ. Чуб. VII. 387. Kolb. I. 58. Дайте ж нам і постілку та й писані верети. Гол. II. 111.
3) Множество, куча. Верета горобців у просі. Фр. Пр. 147. ум. беретка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беретка — бере́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- беретка — -и, ж. Зменш. до берет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- беретка — БЕРЕ́ТКА, и, ж., розм. Зменш. до бере́т. З-під беретки на нього дивились кругленькі холодні .. оченята (О. Копиленко). Словник української мови у 20 томах
- беретка — бере́тка берет (м, ср, ст): Ніяк не можу собі підібрати відповідну беретку, щоб мені пасувала (Авторка); Треба беретки на голову одягти, а то капелюхи занадто “буржуазно”, тобто капіталістично (Чайківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- беретка — БЕРЕ́ТКА, и, ж. Зменш. до бере́т. З-під беретки на нього дивились кругленькі, холодні.. оченята (Коп., Вибр., 1953, 252). Словник української мови в 11 томах