бирька
Бирка и бирька, -ки
ж.
1) Овца.
2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17.
3) шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377.
4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. КС. 1893. V. 277.
5) = багнітка. Вх. Лем. 391.
6) Сосновая шишка. Харьк. у. Борз. у.
7) Родъ дѣтской игры. ЕЗ. V. 135 8) Животное: стоногъ, тысячерогъ. Вх. Лем. 391.
---------------
Бирька
см. бирка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me