бирька

Бирка и бирька, -ки

ж.

1) Овца.

2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17.

3) шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377.

4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. КС. 1893. V. 277.

5) = багнітка. Вх. Лем. 391.

6) Сосновая шишка. Харьк. у. Борз. у.

7) Родъ дѣтской игры. ЕЗ. V. 135 8) Животное: стоногъ, тысячерогъ. Вх. Лем. 391.

---------------

Бирька

см. бирка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me