блазнюк

Значення в інших словниках

1. блазнюк — блазню́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. блазнюк — -а, ч. Те саме, що блазень 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блазнюк — БЛАЗНЮ́К, а́, ч. Те саме, що бла́зень 2–4. Вона ліпила з глини .. кумедні та химерні постаті: і пихатого німця, і блазнюка з вистави (О. Ільченко); – Мовчи, блазнюк! – гукнув дозорець (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах
4. блазнюк — див. дурний Словник синонімів Вусика
5. блазнюк — БЛА́ЗЕНЬ заст. (особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН рідше. Словник синонімів української мови
6. блазнюк — БЛАЗНЮ́К, а́, ч. Те саме, що бла́зень. Вона ліпила з глини.. кумедні та химерні постаті: і пихатого німця, і блазнюка з вистави (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181); — Мовчи, блазнюк! — гукнув дозорець (Оп., Іду.., 1958, 91). Словник української мови в 11 томах