блекотати
Блекота́ти, -чу́, -чеш
гл.
1) = белькотати.
2) Клокотать. Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. І. 176.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блекотати — див. лити Словник синонімів Вусика