1. Словник української мови Грінченка

блеяти

Блеяти, блею, -їш

гл.

1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197.

2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блеяти — бле́яти дієслово недоконаного виду бекати діал. Орфографічний словник української мови
  2. блеяти — блею, блеєш, недок., діал. Бекати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блеяти — Бекати, забекати, побекувати, побекати, мекати, мемекати, помекувати, помекати Словник чужослів Павло Штепа
  4. блеяти — БЛЕ́ЯТИ, бле́ю, бле́єш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (М. Коцюбинський); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
  5. блеяти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  6. блеяти — МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути. Словник синонімів української мови
  7. блеяти — Бле́яти, бле́ю, бле́єш, бле́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. блеяти — БЛЕ́ЯТИ, бле́ю, бле́єш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (Коцюб., II, 1955, 323); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Кобр., Вибр., 1954, 170). Словник української мови в 11 томах