1. Словник української мови Грінченка

блищак

Блищак, -ка

м. Свѣтлякъ, Lampyris noctiluca. Вх. Пч. II. 27. (Шейк.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блищак — блища́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. блищак — -а, ч. Світляк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блищак — БЛИЩА́К, а́, ч. Світляк. Блищаками блимають в тайзі вовчі та рисячі очі (З. Тулуб); * У порівн. З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. блищак — СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Словник синонімів української мови
  5. блищак — Блища́к, -ка́; -щаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. блищак — БЛИЩА́К, а́, ч. Світляк. *У порівн. З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (Коцюб., І, 1955, 302); Блищаками блимають в тайзі вовчі та рисячі очі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 589). Словник української мови в 11 томах