бовкунець

Бовкун, -на

м.

1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у.

2) Большой снопъ, камышу. Лубен. у.

3) танцювати бовкуном. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. ум. бовкунець. Чуб. II. 543, бовкунчик.