бойчук

Бойчук, -ка

м. Молодой бойко. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бойчук — Житель Бойківщини, місцевості в Карпатах [I] — бойчуки: місцева назва українців — жителів Карпатських гір (південні райони Дрогобицької області УРСР) [III] бо́йко, бойчу́к: такъ называютъ карпатскихъ горцевъ-Русиновъ [ІФ,1890] — «Бойко... Словник з творів Івана Франка
  2. Бойчук — Бойчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови