бордюх

Бордюг, -га и бордюх, -ха

м.

1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Шух. I. 84. Вх. Зн. 4. см. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. Гн. II. 222.

2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me