братанчик
Братанич, -ча
м. Племянникъ (сынъ брата). Чуб. VI. 292. Н. Вол. у. Камен. у. Опат. 24. ум. братанчик.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- братанчик — див. племінник Словник синонімів Вусика