брехака

Брехака, -ки

об.

1) = брехун, брехуха.

2) Эпитетъ собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. ум. брехачка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me