брикати(ся)

Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся)

гл.

1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. Ном. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Котл. Ен. І. 28. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888.

2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай. посл.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me