1. Словник української мови Грінченка

бриньчати

Бриньчати, -чу, -чиш

гл. Бренчать. Бандура горлиці бринчала. Котл. Ен.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бриньчати — бриньча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бриньчати — -чу, -чиш, недок. Ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бриньчати — БРИНЬЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвінкі звуки; бряжчати. Десь .. бриньчали стиха струни бандури (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  4. бриньчати — див. бренькати; брязкати; грати Словник синонімів Вусика
  5. бриньчати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. бриньчати — Бреньча́ти і бриньча́ти, -ньчу́, -ньчи́ш, -ньча́ть; -ньчи́, -ньчі́ть бриньча́ти і бреньча́ти, -ньчу́, -ньчи́ш, -ньча́ть; бри[е]ньчи́, бри[е]ньчі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бриньчати — БРИНЬЧАТИ, чу, чи́ш, недок. Ударами по чому-небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати. Десь.. бриньчали стиха струни бандури (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 52). Словник української мови в 11 томах