брунчати Брунчати, -чу, -чиш гл. = дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me брунитися брунь Значення в інших словниках брунчати — див. дзижчати Словник синонімів Вусика