брунчати
Брунчати, -чу, -чиш
гл. = дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брунчати — див. дзижчати Словник синонімів Вусика