брязкун
Брязкун, -на
м. = брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада... — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат? К. Чр. 68.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязкун — див. брязкальце Словник синонімів Вусика