1. Словник української мови Грінченка

буботати

Буботати, -бочу, -чеш

гл. Ворчать. Медвідь бубоче. Вх. Зн. 34.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буботати — бубота́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. буботати — -очу, -очеш і буботіти, -очу, -отиш, недок., розм. Те саме, що бубоніти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буботати — БУБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БУБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що бубоні́ти 1. Дід щось буботав собі під ніс, читаючи газету (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. буботати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. буботати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. буботати — БУБОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БУБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що бубоні́ти 1. Словник української мови в 11 томах