бузина
Бузина, -ни
ж. раст. а) Бузина. Sambucus nigra L. Вх. Пч. I. 12.» ЗЮЗО. I. 135. На в-городі бузина коренистая. Чуб. V. 9. б) — ялова. Sambucus ebulus L. ЗЮЗО. І. 135. в) — червона. Sambucus racemosa L. ЗЮЗО. I. 135. ум. бузинка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бузина — бузина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бузина — -и, ж. 1》 Кущ або деревце з родини жимолостевих із чорними або червоними ягодами. 2》 Ягоди цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бузина — БУЗИНА́, и́, ж. 1. Кущ або деревце родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Молода галузь розквітлої бузини завітала в кімнату і розлила там свої пахощі (В. Словник української мови у 20 томах
- бузина — Високий кущ або низеньке деревце зони помірного і субтропічного клімату; бл. 20 видів; в Україні б. чорна — запашна рослина з жовто-білими дрібними квітками, зібраними у щиткоподібні волоті, плід — чорно-бузкова кістянка, лікарська рослина, є також б. червона і б. трав'яниста. Універсальний словник-енциклопедія
- бузина — Бузина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бузина — БУЗИНА́, и́, ж. 1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Вовчок, І, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини... Словник української мови в 11 томах