булеґа
Булеґа, -ґи
ж. ув. отъ булка. Голова була голена, тілько оселедець спереду (його через те й прозвали булеґою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me