бунтик

I. Бунт, -ту

м.

1) Связка, пукъ (нитокъ, шелку, табаку и пр.).

2) мн. Шесть большихъ струнъ на бандурѣ. КС. 1882. VII. 282. ум. бунтик, бунтичок.

---------------

II. Бунт, -ту

м. Бунтъ, возмущеніе, мятежъ. бунт зривати. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. АД. II. 114.