буркунонько

Буркун, -на

м.

1) Воркующій (эпитетъ голубя). см. буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. Чуб. V. 102.

2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. н. п. см. буркотун.

3) раст. a) Melilotus coerulea. Рудч. Чп. 245. То же: буркун синій. ЗЮЗО. І. 166. б) — жовтий. M. officinalis. Мил. М. 87. в) — білий. М. alba. Мил. М. 38. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється. Чуб. V. 1029. ум. буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок. Грин. ІІІ. 348, 688.