бібик

Біб, бобу

м.

1) раст. Бобъ, Vivia faba L. Чуб. V. 1157.

2) дати бобу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633. взяв доброго бобу. Былъ сильно побить. Чуб. ІІ. 524. дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. ум. бібик, бобик, бобок, бобичок. ув. бобище. ЕЗ. V. 149.