бідненько
Бідно
нар. Бѣдно, убого. ум. бідненько, біднесенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідненько — бідне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бідненько — Присл. до бідненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідненько — БІДНЕ́НЬКО. Присл. до бідне́нький. У хату вступила бідненько зодягнена дівчина (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- бідненько — БІДНЕ́НЬКО. Присл. до бідне́нький. У хату вступила бідненько зодягнена дівчина (Мирний, II, 1954, 265). Словник української мови в 11 томах