бідненько

Бідно

нар. Бѣдно, убого. ум. бідненько, біднесенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідненько — бідне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бідненько — Присл. до бідненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідненько — БІДНЕ́НЬКО. Присл. до бідне́нький. У хату вступила бідненько зодягнена дівчина (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. бідненько — БІДНЕ́НЬКО. Присл. до бідне́нький. У хату вступила бідненько зодягнена дівчина (Мирний, II, 1954, 265). Словник української мови в 11 томах